Сьогодні Чистий четвер (ще кажуть Страсний, Жильний).
Нехай чистими будуть не тільки тіла, чистими будуть й думки та, особливо, вчинки. Міцного здоров’я усім! Будьте для себе та для рідних страсною цілющою свічкою.
Народна ритуальна традиція, яка прив’язана до цього дня, багатюща. І зрозуміло, що в сиву давнину це було окреме важливе свято. Яке? Хтозна. Версій багато. Не буду їх плодити. Зрозуміло одне, що з приходом християнства правірування в силу та важливість цього дня церква побороти не могла. Довелося змиритися.
Трохи поговоримо про них.
Чистий четвер в праукраїнців вважався днем весняного очищення. Не дарма ж «чистий». Тому очищали все - і тіло, і душу, і господарку.
Починали до сходу сонця з купелю. За народними віруваннями навіть "ворон у цей день купа своїх воронят", і тому вони живуть сотні літ. Матусі купали малих дiтей, щоб росли здорові, щоб заворожити недуги та відвести від них смерть, бо хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий аж до наступного чистого четверга. Купалися того дня до схід сонця і хворі люди. Робили це теж в пору «поки ворон дітей не купає». А ще набирали з свого купелю відро води, виносили на перехрестя «щоб там усе лихо зоставалося», виливали, примовляючи при цьому: «Господи, Ісусе Христе! Перехресна дорого! Дай, Боже, здоров’я в ручки, в ніжки і в живіт трішки». Тому вештатися того дня перехрестями не дуже добре, щоб випадково не підібрати там залишену хворобу. Неоднозначний звичай? Авжеж.
А ще дівчата цей день заворожували собі красу. Збиралися перед світанком на берегах рік та озер і там дожидалися сходу сонця. Щойно воно з’являлося з-за обрію, дівчата роздягалися, розпускали коси і стрибали у воду, примовляючи при тому:
«Водане, на тобі русу косу,
Дай мені дівочу красу!»
І знову ж таки перед світанком чистого четверга господиня обійстя сідала на порозі і виводила з кужеля нитку, сучачи її від себе. Така нитка вважалася чарівною. Її вживали в медичних цілях, перев’язували нею хворе місце.
Звісно, що в чистий четвер робили чистими і хату, і стайню, і комору, і подвір’я. В саду згрібалося на купу торішнє листя, сухий бур’ян та спалювалися. При цьому промовлялися слова:«Смерте, смерте, іди на ліси, іди на безвість, іди на моря. І ти, морозе, великий і лисий, не приходь до нас із своєї комори. Смерть з морозом танцювала, танцювала і співала, і за море почвалала!»
В полі по обіді аж до після провідного тижня вся праця зупинялася. А ще цього дня закінчували писати писанки та починали пекти паски. Увесь піст, починаючи з першого його тижня, господиня чи господар викидали на горище хати щочетверrа по поліну. У чистий четвер ті дрова з горища здіймали, клали у піч з галузкою свяченої минулорічної верби, і напалювали піч на перші паски. Разом з тим в печі готували і сіль для великоднього столу. Бралася грудка солі, загорталася в ганчірку і клалася у піч. Вранці на Великдень, як сідали за стіл розговлятися, господар клав цю сіль на хлібину і все це ставив на покутті під образами. Цю сіль зберігали і давали худобі при недугах.
В церкві цього дня відправляються «Страсті». «Страсна» свічка була в глибокій пошані в українців. Наші предки вірили, що вона має велику магічну силу. Її несли з церкви обережно і так, щоб вона не погасла. Для того, щоб полум’ям страсної свічки викоптити хрест у хаті на сволоці — «щоб лиха нечисть хату минала». Її запалювали перед святими образами, коли на мешканців дому нападав страх. Так, під час великої грози запалювали страсну свічку, «щоб грім хати не спалив». Запалювали цю свічку і при тяжкій хворобі людей або худоби, а також під час тяжких пологів; давали в руки вмираючому.
Хто дуже хотів бачити відьму, той в кожний четвер Великого посту робив борону з осикового дерева, а в Чистий четвер кінчав її. Прийшовши з церкви додому, йшов з запаленою свічкою в коровник, сідав за тією бороною і тоді міг би бачити відьму.
Так, магічність цього дня у віруваннях наших предків була зашкальною. І це ще далеко не все про чистий четвер. Можна написати цілу монографію, описуючи його традицію.
Так, нині чистий четвер. Він традиційно важливий для церкви. Цього дня Ісус Христос в знак покори омив ноги своїм учням та встановив Таїнство Євхаристії на Таємній Вечері. А ще він молився у Гетсиманському саду, був зраджений учнем своїм Юдою, заарештований та посаджений в темницю.
Ось такий особливий нині день. Дуже багатий на народну традицію. Яка майже забулася. Дехто запитує - чи потрібно це пам’ятати!? Так, друзі. Тому що не хочеться щоб страсна свічечка букви Ї згасла назавжди.
Comments